Місце проведення
Форт із кінофільмів: пояснення
Чому форт поблизу Рапід-Сіті — це декорації фільму 1990 року, а не армійський пост, де насправді стояв справжній форт і що можна побачити на дерев'яній набережній перед вечерею.
Оберіть вечір вечері ↗Швидка відповідь
Форт, де подають вечерю, був збудований як декорація для вестерну 1990 року, який отримав «Оскар» за найкращий фільм, а нині він функціонує як туристична пам'ятка поблизу Рапід-Сіті. Справжній військовий пост, який він зображує, розташовувався поблизу Гейса, штат Канзас, з 1860-х років до 1889 року. Перед вечерею ви можете прогулятися дерев'яним настилом, побачити будівлі, використані у фільмі, і поспостерігати за майстрами, які працюють з бляхою та мотузкою.
Декорація, а не прикордонна застава
Перше, що варто знати, — найпростіше. Форт поблизу Рапід-Сіті — не збережений армійський пост дев'ятнадцятого століття. Його збудували як декорацію для сцен форту у вестерні 1990 року, а після зйомок залишили й перетворили на туристичну атракцію. Оператор називає його містечком Дикого Заходу, що починалося як кіномайданчик, із будівлями з фільму, реконструйованим реквізитом та інформаційними табличками. Сприймайте це саме так — і вечір набуває сенсу: вечеря й шоу у прикордонному містечку, створеному для екрана.
Армійський пост, який він замінює
Форт, зображений у фільмі, був справжнім, і він був далеко від Південної Дакоти. Він виник 1865 року як форт Флетчер на стежці Смоукі-Гілл у західному Канзасі, 1866 року був перейменований на честь генерала армії Союзу, загиблого в битві в Глушині, а 1867 року переміщений на остаточне місце поблизу Гейса. Це був важливий пост часів Індіанських воєн і база 7-го кавалерійського полку. 1889 року армія залишила його, і сьогодні це історичне місце штату під опікою Історичного товариства Канзасу.
Фільм
Фільм 1990 року розповідає історію лейтенанта армії Союзу, відправленого на далекий фронтир, який знайомиться з племенем лакота. Його служба починається в канзаському форті — саме тому на знімальному майданчику збудували форт із такою назвою. Значна частина діалогів звучить мовою лакота з англійськими субтитрами. Фільм здобув сім премій «Оскар», зокрема за найкращий фільм, і став першим вестерном, який отримав цю нагороду з 1931 року.
Чому знімали саме тут
Більшість фільму знято на натурі в Південній Дакоті між липнем і листопадом 1989 року, переважно на приватних ранчо поблизу П'єра та Рапід-Сіті, з кількома сценами у Вайомінгу. Серед локацій — національний парк Бедлендс, Блек-Гіллз і район річки Бель-Фурш. Відкритий прерійний простір і темні, вкриті соснами пагорби надали зйомкам відчуття фронтиру, а декорація форту залишилася однією з тих, що лишилися поблизу Рапід-Сіті після від'їзду знімальної групи.
Що ви побачите перед вечерею
Приїжджайте разом із пікапом — і встигнете прогулятися дерев'яним настилом до дзвінка на вечерю. Організатор розповідає про будівлі, сповнені експонатів і ремісників за роботою, а в майстернях можна подивитися, як виготовляють бляшані тарілки та мотузки, або й спробувати самому. Вулицю обабіч заповнюють крамниці сувенірів. Тут немає ані заданого маршруту, ані гіда, тож блукайте у власному темпі, фотографуйте фасади фронтиру й будьте під павільйоном, коли задзвонить дзвін.
Як говорити про це з дітьми
Діти часто запитують, чи справді там жили солдати. Проста відповідь — і є правдивою: будівлі зведено для фільму, форт, який він відтворює, був у Канзасі, а люди, які справді жили в цих пагорбах задовго до того, — це лакота, які називають Блек-Гіллз Pahá Sápa і вважають їх священними. Містечко з кінофільму — гарне місце, щоб почати цю розмову, а вечеря — гарне місце, щоб її завершити.
Читати далі: День у Блек-Гіллз, а потім вечеря
Джерела