Ковбойські пісні після вечері

Що вміщує ця година

Після вечері штатний гурт грає близько години на сцені під критими павільйонами. Організатор описує репертуар від вестерн-класики до рок-н-ролу й мелодій з мюзиклів, із жартами для всієї родини, спільним співом, музичними історіями та моментами, коли публіку запрошують долучитися. Гості згадують широку палітру стилів, пісні, які знають майже всі, і особливо скрипку. Гурт обирає пісні сам, тож розраховуйте на сталий формат шоу, а не на фіксований список.

Звідки взялися ковбойські пісні

Музика Заходу, яку також називають ковбойською, — це музика, створена людьми, що освоювали й обробляли землі на заході США та заході Канади, і про цих людей. Вона оспівує життя на відкритих пасовищах і преріях. Деякі пісні народилися серед ковбоїв на відлюдних ранчо, які переробляли народні та популярні мелодії, щоб розповісти про власне життя. Інші оповідали про піонерів, розбійників, старателів і техаських рейнджерів. Ковбойські пісні, що лунали біля вогнищ у XIX столітті, часто сягають корінням європейських народних пісень.

Вигуки та вальси

У приспівах ковбойських пісень часто звучали вигуки, зойки та крики, що відлунювали самотність праці, і кажуть, що такі пісні заспокоювали неспокійну худобу вночі; їх називали піснями для телят. Кілька улюблених, зокрема Home on the Range, написані у розмірі три чверті — вальсовому ритмі, який завдячує радше старій європейській танцювальній музиці, ніж будь-чому з перегону худоби. Музика Заходу також живилася блюзом та іншими афроамериканськими народними традиціями, а також музикою північної Мексики.

Скрипка та її супутники

До інструментів, які мандрували до фронтиру й таким чином увійшли до західної музики, належать скрипка, губна гармоніка, банджо, гітара та мандоліна, а акордеони прибули разом із німецькими та богемськими іммігрантами. Ось чому скрипка на вечері біля фургона з провізією відчувається цілком доречно: це один із інструментів, разом із якими ця музика зростала. У двадцятому столітті індустрія об’єднала західну музику з подібними сільськими стилями під прапором country and western, згодом скороченим до country music.

Традиція вар’єте

Організатор називає свій вечір вар’єте-шоу в стилі Бренсона — містечка в горах Озарк, яке збудувало собі ім’я на живій музиці. Перший театр Бренсона відкрився 1934 року, сімейні шоу вийшли на його головну магістраль з 1967-го, а в 1991 році телепрограма 60 Minutes назвала містечко столицею живої музики всього всесвіту. Година вар’єте в цій традиції поєднує пісні з комедією та розмовами із залом — саме те, що пасує вечері для публіки будь-якого віку.

Читати далі: Вечеря з фургона Chuckwagon: чи варто?

Пісні, які пам’ятають пагорби

Західна музика — це не лише пісні про роботу з худобою. Поряд із піснями прерій і стежок, цей жанр охоплює твори про піонерів, розбійників, корінних американців, природу та старателів, що кинулися на золото, — а це і є історія самих Блек-Гіллз: золота лихоманка 1870-х привела сюди старателів, які заснували Рапід-Сіті. Гурт, що грає тут для вечеряючої публіки, спирається на той самий мікс історій, навіть коли сет-лист злітає до рок-н-ролу.

Отримати максимум за годину

Сідайте там, звідки дітям видно сцену, будьте готові плескати в такт і не дивуйтеся, якщо когось за вашим столиком втягнуть у виставу — участь глядачів є частиною шоу. Якщо хочете записати пісню, робіть це коротко, щоб не заважати тим, хто сидить позаду. Година завершується посеред вечора, а незабаром потому — зворотна дорога до Rapid City, тож немає потреби квапити вечерю, аби зайняти гарне місце.